Велесова книга: Дощечка 1

Даремно забули доблесні наші старі часи,

бо куди йдемо – не відаєм.

А так озираємось назад і речемо:

"Невже ми устидилися Наву, Праву і Яву знати

і навколишнє відати і думати?"



Це Бог-Дажбог створив нам яйце,

якє світ-зоря, що нам сяє.

І в тій безодні повісив Дажбог Землю нашу,

аби тая удержана була.

Так це душі пращурів суть.

І ті світять зорями нам од Іру.



Але греки налізли на Русь,

творячи зло від імені Богів.

що ми й тепер не відаєм ,

куди тікати і що творити.!



Права бо є невідомо уложена Дажбогом,

а по ній, як пряжа, тече Ява,

і та соутворює Життя наше.

І та , коли одійде, смерть є.

Ява текуща ,а творена в Праві.

Нава бо є по тій :

До тої є Нава , а по тій є Нава,

а в Праві ж є Яв.



Поучившись старому, зануримо душі

наші в нього, бо то є наше,

яко оце Бог навертає на Коло нас.

Творящу Богом силу узріли в собі,

бо це є дар Богів ,

і не потребуємо це напраснити.



Це душі пращурів наших од Іру дивляться на нас

і там з жалю плачуть ,і дорікають нам,

що не берегли ми Прави, Нави і Яви,

не берегли Богів , та ще й глузували.

Це істинно, що не достойні бути Дажбожими внуками.



Отож, молімося Богам, щоб мали

ми чисті душі і тіла наші,

і щоб мали ми Життя з праотцями нашими,

в Богах зливаючсь в єдину Правду-

так оце есть ми Дажбожі внуки !



Дивись , Русе до розуму , бо ум

великий Божеський єдиний з нами

А тому творімо і речемо з Богами воєдино.



Бренне бо є наше життя, і ми самі -також.

І тут князям нашим... працювати,

живучи на землі. З телятами і вііцями ,,

ситі від ворогів тікаємо на Свередзь.