Калита

Калита (Калета, Колита, Андрія, Великі вечорниці) ― свято на
честь божества людської долі, помічника бога Сонця у боротьбі зі
злими темними силами. Саме у цей час, коли активність Сонця
найменша, а новий Місяць тільки починає народжуватися, най-
більш сприятлива пора для тих, хто мріє про одруження. Калита
посланий на землю, щоб уберегти святий Божий дар — тепло люд-
ських сердець. Людина причащається до цього таїнства через ку-
сання калети (обрядового коржа, що має круглу форму сонця).
″Красна наша Калита з прежда віку золота″, ― промовляли
прабатьки наші у день останнього річного свята на честь Сонця.
Мов зіронька ясна пропливає по небу, так статечно ступала юнка,
якій було доручено нести над головою Калиту золоту ― образ
променистого Сонця.

Красуня під час цього величного ходу тричі
проходила за рухом сонця навколо столу, щораз промовляючи:

″Сонце до заходу, а калита до сходу″.

Жінки та дівчата, що були
присутні при цьому дійстві, співали:

Ой калита, калита,
Із чого ж ти вилита?
Ой я з жита сповита,
Ой я сонцем налита
Для красного цвіту
По білому світу.

Свято відбувається упродовж тижня. Розпочинається опівночі
на Катерини проханням до Всевишнього пробудити і закликати
Долю. Потрібно було обов’язково, щоб хлопець або дівчина перед
початком вечорниць виконали молитву чи заспівали пісню.

″Кожна дія, кожний народний твір, як коляди, щедрівки, побажан-
ня, гаївки, купальські пісні, звичаї Калити... все це колись було
молитовними-магічними діями й словами; все це розкриває, бодай
частково, душу, чуття, віру, вірування, бажання, прагнення, життя
та ідеали пращурів″ (С.Килимник).
Ніч на Калиту ― чарівна, доленосна, магічна. Свято стоїть в
одному ряду з основними святами сонячного культу: Колядою,
Колодієм, Великоднем, Купайлом. Надкушування калети має від-
ношення до солярного культу предків і означає зменшення Місяця
і народження нового