ДРУГАЯ РЕАЛЬНОСТЬ
Вы можете оставаться гостем на нашем форуме, но чтоб получить больше информации вам следует пройти регистрацию.
ДРУГАЯ РЕАЛЬНОСТЬ
Вы можете оставаться гостем на нашем форуме, но чтоб получить больше информации вам следует пройти регистрацию.
ДРУГАЯ РЕАЛЬНОСТЬ

Объявлен набор в школу славянского язычества. Открыт набор в Школу Рунической Магии и Мантики. Запись в школы производится в административном разделе в подразделе "Запись на обучение в школы форума Другая реальность".
Славянские праздники
Праздники славян
Последние темы
» Жизнь на ДР возвращается!
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyПт Июн 07, 2024 12:12 am автор мерзавка

» Про образы женские (в Концепции…)
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyВс Дек 31, 2023 2:19 am автор Huseyn

» О полноценной, защищённой структуре Семьи (в «Концепции …»)
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyВт Ноя 21, 2023 11:18 pm автор Huseyn

» Чтобы развести
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyСр Авг 23, 2023 3:06 am автор Феруза

» О причине конфликтов семейных и о Травме Каина
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyСр Май 17, 2023 12:21 am автор Huseyn

» О браке /в «Концепции …»/
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyСр Апр 19, 2023 1:54 am автор Huseyn

» Опрос по направлениям в обучении
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyВт Фев 21, 2023 4:39 pm автор апрелька

» Важно!!!! При обращении за диагностикой и гаданием.
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyВт Фев 21, 2023 3:06 pm автор апрелька

» Книга жалоб и предложений
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyВт Фев 21, 2023 3:01 pm автор апрелька

»  /продолжение/ Концепции о Элементах …
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyПт Фев 10, 2023 12:26 am автор Huseyn

» Здравствуйте!
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyЧт Дек 01, 2022 5:04 pm автор Lirri

» Чистка помещения Квеортом
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyВс Ноя 27, 2022 3:51 pm автор А5виктория

» Кукла - оберег.
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyПт Ноя 25, 2022 4:52 pm автор МарияN

» Концепция о Элементах /беспредельного пространства/ (продолжение)
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyПт Ноя 04, 2022 3:14 pm автор Huseyn

» Концепция о Элементах /беспредельного пространства/
Шлюб і шлюбні звичаї EmptyПн Сен 26, 2022 9:36 pm автор Huseyn

Кто сейчас на форуме
Сейчас посетителей на форуме: 14, из них зарегистрированных: 0, скрытых: 0 и гостей: 14 :: 3 поисковых систем

Нет

Больше всего посетителей (458) здесь было Пт Мар 20, 2015 4:45 pm

Вы не подключены. Войдите или зарегистрируйтесь

Шлюб і шлюбні звичаї

Перейти вниз  Сообщение [Страница 1 из 1]

1Шлюб і шлюбні звичаї Empty Шлюб і шлюбні звичаї Вт Июн 19, 2012 5:31 pm

laima

laima

Шлюб — це дозволена і регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права і обов'язки стосовно один до одного і до дітей. Він здійснюється через обряд вінчання або громадську реєстрацію.

В Україні традиційно був поширений моногамний шлюб. Моногамія (від грецьких слів monos — один і gamos — шлюб) — це форма шлюбу, при якій чоловік одружується лише з однією жінкою, а жінка — лише з одним чоловіком.

Укладанню шлюбу завжди надавалося великого значення. За звичаєвим правом (неписаними законами, які регулювали життя в громаді та сім'ї) в Україні людину вважали за самостійну тільки після одруження: неодружений мужчина, якого б віку він не був, вважався парубком. Одружена людина завжди користувалася більшим авторитетом у громаді, ніж старий парубок чи дівчина. Несхвально ставилися до людей, які вчасно не створили сім’ю.

У XIX ст. в Україні парубки найчастіше одружувалися після служби у війську. Якщо з якоїсь причини хлопець не йшов до війська, до досягнення 21 року він, як правило, не одружувався. Дівчата виходили заміж переважно в 16—18 років. Чинне законодавство забороняло церкві вінчати неповнолітніх (дівчат — до 16 років, хлопців — до 20 років). Для більш раннього укладення шлюбу потрібний був окремий дозвіл лікаря та місцевої влади.

Народ схвалював ранні шлюби серед молоді. Про це свідчать прислів'я: «Хто рано встає і рано жениться — ніколи не розкаюється»; «Рано встане — діло зробить, рано жениться — дітей до розуму доведе». Вікова різниця між нареченими, за народними уявленнями, мала бути невеликою.

Наречених, як правило, вибирали зі свого села і досить рідко — з сусідніх. До шлюбу хлопця з дівчиною з іншого села ставилися з пересторогою. Особливо недоброзичливо сприймали в своєму середовищі жінку: вона фактично все життя була в селі чоловіка чужою. Більш терпляче ставилися до приймака з іншого села — його через певний час громада приймала і визнавала своїм. В основу цього звичаю було покладене бажання краще пізнати ту родину, з якою мали породичатися. Репутація сім'ї наречених мала дуже велике значення при їх виборі.
В Україні також існував принцип соціальної ендогамії (від грецького слова endon — усередині), тобто обранця найчастіше шукали рівного за походженням і багатством. Це робилося для того, щоб у майбутній сім'ї чоловік та жінка були рівноправними і ніхто не мав підстав для докору. Старші люди завжди нагадували молодим, що жити з людиною, а не з багатством.

Серед українців в XIX — на початку XX ст. був також поширений принцип національної ендогамії, українці одружувалися з українцями і надзвичайно рідко — з росіянами, поляками, євреями чи представниками інших національних меншин. Єврей, щоб одружитися з українкою, мусив прийняти християнство — вихреститися. Якщо поляк брав шлюб з українкою, то це відбувалося в церкві, а не в костьолі.
Важливу роль у виборі наречених відігравали батьки. Народ уважав, що без батьківського благословення неможливо створити щасливу сім'ю. Щоправда, останнє слово-згода під час сватання та вінчання в церкві завжди було за молодими. Дівчину чи хлопця рідко примушували до одруження. В українських сім'ях в усі історичні періоди здебільшого намагалися поважати бажання чи дії всіх членів, незалежно від віку і статі.

У XIX — на початку XX ст. в українських селах траплялися випадки, коли між батьками і дітьми виникали непорозуміння щодо майбутнього одруження. Часом батьки відмовлялися благословити шлюб, який їм видавався небажаним. Інколи молоді не хотіли одружуватися з нареченими, кандидатури яких пропонували родичі.
Якщо між батьками і молодими не було досягнуто згоди, то батько міг не дати приданого неслухняній доньці або позбавляв непокірного сина права на спадок його частини майна. В таких випадках молодим доводилося втікати напередодні одруження. В Україні такі шлюби називали «уводом», або «уходом», і вони траплялися вкрай рідко.

В українців упродовж віків сформувалися два основні мотиви вибору наречених: кохання і економічна вигода. Молодь переважно керувалася почуттями. Батьки ж часто зважали на матеріальний бік укладення шлюбу. Оскільки в Україні вибір шлюбного партнера за взаємною приязню має традиційну основу, то шлюби за розрахунком укладалися рідше.

Обов'язковою умовою можливості шлюбу була відсутність родинних зв'язків між молодими. Церковні канони забороняли також шлюби між кумами та їх дітьми.
У працях сучасних українських етнографів трапляється твердження, що церковне вінчання в Україні до кінця XIX ст. не було дозволом на спільне сімейне співжиття. Якщо шлюб у Церкві та весілля відбувалися не в один день, то повінчані молоді жили окремо — кожний у своїх батьків — до весілля. Лише після виконання весільних звичаїв та обрядів, в яких брали участь майже всі члени сільської громади, молоді вважалися чоловіком і жінкою. Щоб уникнути певного конфлікту і протиріч, у XIX ст. церковне вінчання здебільшого відбувалося в один день з весіллям і навіть було його складовою частиною.


Шлюб і шлюбні звичаї 95b172d4224c

2Шлюб і шлюбні звичаї Empty Re: Шлюб і шлюбні звичаї Вт Июн 19, 2012 5:35 pm

laima

laima

Весілля

Форми весілля як поєднання двох доль людей віддавна були найрізноманітнішими. Є свідчення давніх літописів про те, як весілля відбувалось у слов'ян-українців. Древляни викрадали наречених, радимичі й сіверяни брали шлюб під час купальських ігор, перестрибуючи через вогонь, у полян був шлюб за вільним договором із посагом нареченої. Всі ці три форми шлюбу як залишки патріархального життя цілком збереглись в українському сучасному обряді.

Обряд створення нової сім'ї традиційно зберіг до наших днів майже у незміненому вигляді звичаї наших далеких предків і загалом однаковий для всієї України. Певні відмінності у весільних обрядах та піснях носять регіональний відтінок. Всюди нареченого і наречену супроводжували бояри, дружби, дружки, світилки. У різних весільних обрядах брали участь коровайниці, свашки, свати, старости тощо. Так само всюди був весільний коровай, весільні рушник, рушники для сватів, інші символи обряду. Точно визначеного часу для весіль не встановлювали, єдине, що сватання і заручини відбувались восени, а весілля намагались справити до Великого посту. Під час будь-якого посту справляти весілля категорично заборонялось.
Сватання, як правило, відбувалось після того, як хлопець і дівчина домовлялися побратись. Бувало й так, що долю дівчини вирішували батьки без її згоди. Ми стисло опишемо всі обряди шлюбної церемонії, беручи з обрядів деталі, характерні для всіх регіонів.

Весільний обряд

Наречений обирає собі старостів, один з яких старший, а другий молодший, вони з хлібом ідуть до батьків дівчини. Після переговорів з батьками, обрамлених поетичними примовками, досягається згода, і старости з батьками обмінюються хлібом, батько благословляє дочку, вона подає рушники і хустку нареченому. Старости перев'язують один одного через праве плече під ліву руку, дякуючи батькам нареченої і самій дівчині за вміння шити-прясти. Молодому дівчина на знак згоди підносить хустку, а якщо відмовляє, то подає гарбуз. Після сватання відбуваються оглядини, знайомство батьків молодят, де обговорюються всі деталі майбутнього обряду.

Заручини практично повторюють сватання, але з тією відмінністю, що молоді сідають за столом на покуті, куди їх заводить староста, тримаючи середину рушника, кінці якого знаходяться в руках молодих, а батьки благословляють дітей. Після заручин наречений влаштовує останню парубоцьку гулянку, а наречена «дівич-вечір», на якому прощається зі своїми подругами. Дівчата виплітають молодим вінки. До традиційних обрядів приготування до весілля належить обряд бгання короваю. Печуть його літні жінки, кожна з яких приносить із собою трохи борошна, випікають коровай у хаті нареченого, супроводжуючи процес піснями такого типу:

Засвіти, Боже, із раю
Нашому короваю,
Щоб було виднесенько,
Краями дрібнесенько.

Запрошує на весілля наречена, разом із старшою дружкою ходячи по селу.
У суботу після обіду дружки молодої йдуть за гільцем. Як правило, це невеличка сосонка, яблунька, вишенька чи грушка, яку зрубують, прикрашають калиною, квітами, колосками, кольоровими стрічками, запаленими восковими свічками і вставляють деревце у весільний коровай, що стоїть на столі на протилежному від покуті кінці.
Підготовка до шлюбу починається у хаті молодої поки її прибирають дружки, музики грають. Традиційні обрядові дії виходу нареченої інколи супроводжуються «посадом».

Молоду саджають на скриню з її посагом, підстеляючи подушку, молодий, батько чи дружка розплітають їй косу. Після подяки молодої батькам за виховання та догляд молодята вирушають окремими возами до церкви на вінчання. У момент шлюбу в церкві молода намагається першою стати на рушник, простелений у церкві, покласти свою руку поверх руки молодого, щоб досягти впливу на свого чоловіка. Після вінчання йдуть до хати батьків молодої, де їх зустрічають і благословляють батьки, для молодих готують «посад» на покуті, на вивернутому кожусі.

Після обіду і співів молоді йдуть до батьків нареченого. Під час святкування весілля у домі молодого дотримуються багатьох обрядів, деякі з них — архаїчні, скажімо, обряд з діжею : молоді входять на подвір'я, молодий з боярами стає перед діжею, на якій лежить хліб і сіль, потім з хати виходить мати нареченого у вивернутому кожусі й шапці, несучи в пелені горіхи, соняшникове насіння, дрібні гроші. Вона починає обхід навколо діжі, за нею — молодий, бояри, світилка з букетом волошок у руках, запаленою свічкою та окрайцем хліба.

Після цієї церемонії відбувається обряд обміні подарунками. Спершу молодий приймає їх від нареченої, а потім сам обдаровує родичів та наречену (традиційним подарунком по всій Україні для тещі були чоботи) і вирушає до хати молодої. Попереду йде молодий із старшим боярином, за ними бояри з гільцем і хлібом, музиканти, а батьки та родичі нареченого замикають валку. Наречена в цей час знаходиться вдома під охороною хлопців та дівчат, які не пускають молодого у двір без викупу. Починається своєрідна гра в бій, після якої приступають до переговорів, два старости від нареченого йдуть до хати молодої і подають хліб, родичі пов'язують боярів рушниками, молодий входить у сіни і чекає, доки теща вийде до нього з хлібом чи подарунком.

Обмінявшись подарунками, входять до хати. Починається церемонія покриття молодої, яка супроводжується плачем нареченої і прощанням з подругами-дівчатами та рідною хатою. Нарешті молоді прямують до хати нареченого, де їх зустрічають хлібом-сіллю. Гості сідають за стіл, частуються, починаються веселощі зі співами і танцями. Весілля тривало не один день, обряди виконувались теж не одночасно, як правило, протягом трьох днів і довше.


Шлюб і шлюбні звичаї 95b172d4224c

Вернуться к началу  Сообщение [Страница 1 из 1]

Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения