Велесова книга: Дощечка 3 А та Б

Дощечка 3 А

Молили Велеса,

Отця нашого,

хай потягне в небі

Коня Суражного,

і хай прийде до нас

сурі вішати,

золоті Кола вертячи.

Бо то Сонце наше,

як святе для домівок наших,

І перед ним блідне

лик вогнищ домашніх.



Цьому Богу-Вогнику Симарглу

речемо показатися

і стати на небі, і світла.

Наречемо його ім"ям Огнебога

й йдемо трудитися,

як і всяк день,

молитву сотворивши ,

поївши,їдемо

до полів наших трудитися,

як Боги веліли

кожному чоловікові,

що повинен трудитися

на хліб свій.



Дажбожі внуки ми-

улюбленці Богів,

і Боги свої десниці

тримають на ралах наших.

Заспіваймо Славу Суражію,

і так мислимо до вечері,

і п'ятикратно славимо

Богів щодня.

Пиймо Сурицю

на знак благості

і єдності з Богами,

які живуть у Сварзі,

і з нами п'ють за щастя наше.



Заспіваймо Славу Суражію,

і той Кінь золотий Суражий

поскаче з нами в Небеса.

Додому йдемо натрудившись.

Там вогонь сотворимо

і їмо покорм наш.

Речемо, яка то є

ласка Божеська до нас,

і відійдемо ко сну.

А день прийде –

і тьмі не поживно.

Тож дамо десятину

Отцям нашим,

а соту – на Велеса.

І так пребудемо славні,

яко же славимо Богів наших

і молимося про тіла,

омиті водою чистою.


Дощечка 3 Б


Інша бо кревність -

є свята кров наша.

Про те мовили,

як вибирали князів

старотці наші,

І так правили

п'ятнадцять віків

через віче.

А збиратися на нього

і судити всякого

ніяк не годиться вночі...

І так правили Отці наші.



Всякий міг слово мовити,

і те було благом.

Боролися з хозарами...

по віці Трояню...

перші поселилися

з синами і внуками

всупереч рішенню Віча,

бо у русичі не мали

іншої ради, крім Віча.



Хозари пішли на них ,

а в них не було воїв...

Та ця ворожнеча

була п'ятсот літ,

і не закінчилася скоро,

і сталиа нам тяглом хозарським.

Бо поки бо руси билися,

вороги на них налізли многі.

І онук Траянен був самотній

з багатьма друзями

і був змарнований