Великдень рідновірів

ВЕЛИКДЕНЬ – свято, час виникнення якого губиться у сивій давнині. Дослідники визначають йому на наших землях не менше 7000 років. Уже в цей час визначилася космологічна сутність свята, склалася його унікальна та багатюща обрядовість, включаючи святкування Вербиці, розпис писанок, випікання Великодньої Бабки тощо. Відзначалося як свято Весняного Сонця і Природи, що відроджувалась після зимового сну, як свято Перемоги Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Сонячного Світла Весни над нічною темрявою Зими. Безпосередньо свято ВЕЛИКОДНЯ відзначалося відповідно до астрономічного положення Сонця – під час весняного рівнодення, коли день ставав довшим за ніч. Період святкування охоплював цілий цикл свят, пов'язаних одне з одним, але різних за обрядом проведення, змістом, значенням тошо. Так, окрім ВЕРБИЦІ, передувала ВЕЛИКОДНЮ, святкувались також окремо НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РУСАЛЬНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ тощо. Кожне з цих свят є оригінальним і неповторним за обрядовістю. Можна тільки дивуватися та захоплюватися мудрістю Наших Предків, що відкрили космологічну сутність свята ВЕЛИКОДНЯ на тисячоліття, на весь період існування Сонячної системи, незалежно від чиєїсь волі, змін у політичній чи релігійній орієнтації.

Великдень - це по-справжньому потужні стрімкі струмені Весни, які втягують у свій нестримний світлий, радісний вир мою душу. Це Велике Свято, яке святкує все: рослини, тварини і люди.
Час його святкування може позначати цифра (дата), а може й Жива Природа (ті почуття, які пробуджують її зміни у людині). У загальному, грубо, дата і почуття йдуть близько одне одного. Але у дрібницях можуть не співпадати. Не щороку в один і той же самий день (чи в одну й ту ж фазу місяця) однаково розквітло проявляє себе Весна. Відповідне до цього й сприйняття...
Що краще? Що точніше? Що ближче до Свята Богів і Душі́ - цифра чи природа?
За цифрою Великдень міг би бути у день весняного рівнодення. Чи у день повні після весняного рівнодення. Чи через один місячний місяць після весняного рівнодення, чи... Але все це черстві й холодні - мертві - визначальники Великодня.
По-справжньому живою і правдивою є мати-Природа, а його найближчими передвісниками - цвітіння дерев, поведінка птахів і звірів. І наше серце, наповнене стрімкими весняними поривами!
День святкування Великодня кожного року проголошується Непомильними Волхвами - нашими Предками в особі Дерев Що Цвітуть (та ще деякими іншими проявами Живого) - приблизно за одну-дві місячні фази від Свята. Громада може довірити "зчитування" та проголошення Дня Свята своїм відям.

Великдень Дажбожий

Переважна більшість населення України на даний момент вважає себе християнами і, відповідно, навесні святкує найвизначніше своє свято – Воскресіння Ісуса або, як іще його називають – Великдень.

Вічносвіжа Дана! Вода і Діва –
Жінка Сонця-Вогню!
Оживи своєю всетворчою силою
Все видиме і невидиме,
Все добре, духовне, світле!

З Книги Велеса

Але давні знання стають доступніші й тепер все більше українців взнають, що насправді тисячі й тисячі років тому Великоднем називали зовсім інше свято, назва якого, як і багато інших українських назв була запозичена християнськими місіонерами. Що ж то за Великдень відзначали наші предки?

Відповідь на це питання допомогла дати за­сновниця і ректор Української Духовної Академії Рідновірів, кандидат філософсь­ких наук, професор Київського національного університету культури і мистецтв Галина Сергіївна Лозко:

– Релігійне свято — це не просто будь-який довільно встановлений день, як приміром, День Миру, чи День Знань. Наші Предки пов’язували свої свята з рухом Небесних Світил, які є втіленням Богів. Чотири найголовніших свята року — Кола Сварожого збігалися з сонячними фазами: зимовим та літнім сонцестоянням, весняним та осіннім рівноденням.

Україна — велика держава, вона має свої географічні та астрономічні параметри. Тому в Києві, наприклад, рівнодення настає раніше, ніж це прийнято за Всесвітнім часом. Рівнодення означає, що довгота дня, який почав зростати від свята Різдва, збільшуючись щодня на кілька хвилин, нарешті зрівнялася з довготою ночі (по 12 годин). Наступний день становить уже 12 годин 1 хвилину, а ніч зменшується — 11 годин 59 хвилин. В народі про це кажуть, що “День поборов Ніч”. У першу ж неділю після цієї перемоги в давні часи і святкували Великдень. Тоді це свято не було пов’язане з повною фазою Місяця, як це стало після впроваждження християнства. Вірогідно, християнське святкування паски після повні було прийняте за єврейським зразком і традицією юдейського пейсаха. Воно не має нічого спільного з нашою традицією.

– А як стосовно інших атрибутів християнського Великодня?

– На Великдень, як одвічний народ-хлібороб, українці випікають ритуальні хлібини, короваї, солодкі пишні баби, колачі. Цей священний хліб має бути якомога вищим — це символ родючості, плідної сили. Великодні писанки та крашанки виконують магію воскресіння душ наших Пращурів. Саме з таким розумінням цих святощів довго боролися християнські попи, але так і не змігши їх викорінити, змушені були дозволити їх, включивши до своїх церковних ритуалів та надавши їм зовсім іншого ідеологічного значення - “воскресіння Ісуса Христоса”.

Рано чи пізно древні знання дійдуть кожного, потрібен лиш час, але це станеться неминуче й обов’язково мирним, природнім шляхом. Єдине, в чому хочеться застерегти – Великодні писанки і крашанки як символ сотворення Всесвіту, Відродження Життя на Землі — одвічні святощі нашого народу і Рідної Предківської Віри і відноситися до них потрібно обережно, з повагою та розумінням їх смислу. Тому неприпустимо, наприклад, розписувати і дарувати видуте, порожнє яйце — це символ безпліддя...

– По Воскресінню Ісуса закінчується Великий піст і можна вживати м’ясо, рибу, яйця, алкоголь... А чим починається український Великдень?

– У давнину святкування Великодня було всенічною службою, як і всі сонячні свята. Люди чекали появи сонця, щоб відчути чарівність його “гри” , бо не даремно кажуть, “На Великдень Сонце грає”. Волхви восхваляли світило, в якому бачили Лик Дажбожий. Великдень святкували як весілля Неба і Землі, Дива і Лади. Про це знаходимо і в Книзі Велеса:

Се повінчаємо Небо Сварога і Землю.

І справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог, а навпроти Нього - Жона Його.

І се свято мали робити, як для мужа і жони, бо ми - діти їхні.

І тако бажали їм здоровими і щасливими бути

І мати дітей багато, і собою хвалитися,

І дивитися до Вод, щоб були велеплодні.

Всі ритуальні страви цього тижня виконують магічну роль, тому вживати їх слід саме в той космічний час, коли воскресає Дажбог — тільки тоді Небесна Брама відкрита для душі українців-русичів. Пам’ятаймо, що яйце — символ воскресіння Дажбога і Дажбожих онуків, тобто всіх нас, українців-русичів.

Небесним вогнем освячується вода, якою Волхви кроплять священне причастя, великодні короваї, крашанки, писанки.

Пагорб землі з засіяними зернинами вівсу на Великдень маніфестував собою Хаос. Проростаючи з Хаосу, зернини впорядковують його своїми паростками, встановлюючи таким чином порядок. Так відтворювався акт творення і космічний закон — “rtа-” або Лад.

Паростки зернин вівса — маніфестація принципу триплетного розвитку Всесвіту. Ріст паростків (розтроєння триплетів) означає породження Вакуумом (а-rtа) речовинного світу, і, одночасно, взаємоперехід рівнів: із Не-Буття народжується Буття (з а-матерії народжується матерія).

Яйця на зеленому пагорбі — це імітація “зернин душ” померлих предків, які відійшли у Вічність, у Безодню — Вирій.

Вшанування душ — це вшанування “зернин світового духу”, які вічні і належать Вічності. Душі предків — обов’язкова передумова акту нового процесу Творення.

Таким рослинним символізмом наші пращури-хлібороби встановлювали ізоморфізми між макро- і мікрокосмосом, Гармонію між Світами.