Пт Июн 07, 2024 12:12 am автор мерзавка
Перстень в уявленнях багатьох народів первісно мав значення оберега, а також перепони, яка утримує душу в тілі. Перстень — ще й фалічний символ, символ сонця та стихії, що народжує життя.
Як зазначають науковці, різні народи використовували персні як амулети проти демонів, відьом та привидів. У тірольських австрійців породілля ні за яких обставин не повинна була знімати з пальця обручки — так вона убезпечувала себе від злих сил. Лапландці довгий час зберігали інший звичай. Чоловік, який мав опускати покійника в могилу, отримував від його родичів мідний перстень, який слід було носити на правій руці аж до кінця поховального обряду. Перстень начебто оберігав цю людину від переслідувань неспокійної душі померлого.
Ту саму оберегову функцію має перстень і в символіці української казки. Тут він стає чарівним предметом, за допомогою якого герой здобуває собі одяг, маєток, дружину. Так, змій у казці каже: "На ж тобі цей перстень, і в тебе тепер буде усяка всячина".
У багатьох казках перстень пов'язаний із одруженням, здобуванням нареченої: "Хто добереться до моєї дочки, зніме з неї перстень, тому оддам половину царства і дочку оддам заміж за нього", — часто каже казковий цар юнакам. "Зняти" перстень, дістати його (іноді навіть із дна моря) — означає здобути право на одруження.
Очевидно, саме під час обряду ініціації (посвяти в чоловіки), що був зазвичай пов'язаний з імітованими смертю й народженням, хлопець отримував перстень. Адже чарівна казка і є, насамперед, відображенням цього обряду. І те, що парубкові перстень дарує саме змій, — ще одне підтвердження цій думці: часто у череві змія чи іншої страхітливої тварини символічно перероджувалися ті, хто відбував цей обряд.
Важливим символом перстень постає у відомій казці про Оха. Від зеленого лісового дідка на ім'я Ох парубок здобуває багато різних знань: він навчається перекидатися соколом, хортом, конем, окунем. Власне, стає чаклуном, здатним легко входити в усі три "горизонтальні" світи — небесний, земний і підземний. Змушений утікати від свого колишнього навчителя, хлопець зрештою набуває подоби гранатового персня в золотій оправі, що підкочується царівні під ноги. Перстень символізує тут майбутнє одруження після ініціації-випробування.
Крім ролі оберега, перстень (так само, як і всілякі вузли, закрутки, зав'язки) відігравав роль перепони. Перстень утримував душу в тілі, не давав їй його покинути. Тому в давніх греків забороняли входити до деяких святилищ, а також звертатися до оракула Фавна, маючи при цьому перстень на пальці. А предки українців вірили в те, що надтріснута вінчальна обручка віщує неминучу смерть, бо так душа може легко вивільнитися з тіла.
Пізнішою трансформацією цього символу є перстень, що має здатність чорніти, коли казковий герой помирає: "...він дав свій сигнет (перстень, — авт.) і казав до неї:
— Дивися на той сигнет. Як я буду жити, то той буде чимраз ясніший, а умру, то він буде чорний, як з рогу".
Особливу магічну роль відігравав перстень вінчальний, обручка — символ одруження та продовження роду:
Як покочу серебряний перстень по кроваті:
Хоч котися, серебряний перстень, а хоч, не котися,
Хоч женися, мій миленький, а хоч не женися...
Зустрічаємо перстень і у ворожіннях на свято Андрія. Тут символ зберігає давнє значення: перстень для дівчини, яка ворожить, віщує одруження в недалекому майбутньому. Відомо, що на Київщині існував звичай зустрічати молодого калачем, у якому запечено перстень нареченої. Існували й загадки із фривольними натяками, де обручка була причетна до фалічної символіки.
В одній із казок оповідається, що саме завдяки персневі закохані через багато років розлуки впізнають одне одного: "Перехилив склянку, випив половину, а потім посяг у кишеню, вийняв півперсня і впустив у вино. Молода, як випила, побачила у склянці півперсня. Зачудувалася..."
Обрядову магічну функцію відігравало "качання персня". У хороводній гаївці імітовано боротьбу холоду й тепла, зими й весни, а також купівлю-продаж нареченої:
Я перестеник викочу —
Свою жону вихвачу,
Я перстеник на палець —
Свою жону у танець...
Тих, хто утримує "жону", не вдовольняє як викуп ні хліб, ні перстень, ні колесо. Йдеться про поетичне уявлення сонця вогненним колесом. Це уявлення викликало звичай запалювати колеса в певні свята року. Якщо ж звернути увагу на форму предметів викупу (хліб, перстень), то можна зауважити, що вони нагадують зменшене сонце-колесо. І якщо тут перстень асоціюється із сонцем, то в іншому випадку — сонце із золотим перснем:
Ой покочу золотий перстень
По крутій горі —
Пішли мої літа з світа,
Як лист по воді!
"Качання" персня символізує рух сонця, його магічний цілющий вплив на все живе.
За часів християнства почали вірити в особливу магічну силу освяченого персня. В одній із легенд ідеться про те, що за допомогою такої каблучки лісник допомагає св. Михаїлові знешкодити нахабного біса.
перстні Гуцульщини
Як зазначають науковці, різні народи використовували персні як амулети проти демонів, відьом та привидів. У тірольських австрійців породілля ні за яких обставин не повинна була знімати з пальця обручки — так вона убезпечувала себе від злих сил. Лапландці довгий час зберігали інший звичай. Чоловік, який мав опускати покійника в могилу, отримував від його родичів мідний перстень, який слід було носити на правій руці аж до кінця поховального обряду. Перстень начебто оберігав цю людину від переслідувань неспокійної душі померлого.
Ту саму оберегову функцію має перстень і в символіці української казки. Тут він стає чарівним предметом, за допомогою якого герой здобуває собі одяг, маєток, дружину. Так, змій у казці каже: "На ж тобі цей перстень, і в тебе тепер буде усяка всячина".
У багатьох казках перстень пов'язаний із одруженням, здобуванням нареченої: "Хто добереться до моєї дочки, зніме з неї перстень, тому оддам половину царства і дочку оддам заміж за нього", — часто каже казковий цар юнакам. "Зняти" перстень, дістати його (іноді навіть із дна моря) — означає здобути право на одруження.
Очевидно, саме під час обряду ініціації (посвяти в чоловіки), що був зазвичай пов'язаний з імітованими смертю й народженням, хлопець отримував перстень. Адже чарівна казка і є, насамперед, відображенням цього обряду. І те, що парубкові перстень дарує саме змій, — ще одне підтвердження цій думці: часто у череві змія чи іншої страхітливої тварини символічно перероджувалися ті, хто відбував цей обряд.
Важливим символом перстень постає у відомій казці про Оха. Від зеленого лісового дідка на ім'я Ох парубок здобуває багато різних знань: він навчається перекидатися соколом, хортом, конем, окунем. Власне, стає чаклуном, здатним легко входити в усі три "горизонтальні" світи — небесний, земний і підземний. Змушений утікати від свого колишнього навчителя, хлопець зрештою набуває подоби гранатового персня в золотій оправі, що підкочується царівні під ноги. Перстень символізує тут майбутнє одруження після ініціації-випробування.
Крім ролі оберега, перстень (так само, як і всілякі вузли, закрутки, зав'язки) відігравав роль перепони. Перстень утримував душу в тілі, не давав їй його покинути. Тому в давніх греків забороняли входити до деяких святилищ, а також звертатися до оракула Фавна, маючи при цьому перстень на пальці. А предки українців вірили в те, що надтріснута вінчальна обручка віщує неминучу смерть, бо так душа може легко вивільнитися з тіла.
Пізнішою трансформацією цього символу є перстень, що має здатність чорніти, коли казковий герой помирає: "...він дав свій сигнет (перстень, — авт.) і казав до неї:
— Дивися на той сигнет. Як я буду жити, то той буде чимраз ясніший, а умру, то він буде чорний, як з рогу".
Особливу магічну роль відігравав перстень вінчальний, обручка — символ одруження та продовження роду:
Як покочу серебряний перстень по кроваті:
Хоч котися, серебряний перстень, а хоч, не котися,
Хоч женися, мій миленький, а хоч не женися...
Зустрічаємо перстень і у ворожіннях на свято Андрія. Тут символ зберігає давнє значення: перстень для дівчини, яка ворожить, віщує одруження в недалекому майбутньому. Відомо, що на Київщині існував звичай зустрічати молодого калачем, у якому запечено перстень нареченої. Існували й загадки із фривольними натяками, де обручка була причетна до фалічної символіки.
В одній із казок оповідається, що саме завдяки персневі закохані через багато років розлуки впізнають одне одного: "Перехилив склянку, випив половину, а потім посяг у кишеню, вийняв півперсня і впустив у вино. Молода, як випила, побачила у склянці півперсня. Зачудувалася..."
Обрядову магічну функцію відігравало "качання персня". У хороводній гаївці імітовано боротьбу холоду й тепла, зими й весни, а також купівлю-продаж нареченої:
Я перестеник викочу —
Свою жону вихвачу,
Я перстеник на палець —
Свою жону у танець...
Тих, хто утримує "жону", не вдовольняє як викуп ні хліб, ні перстень, ні колесо. Йдеться про поетичне уявлення сонця вогненним колесом. Це уявлення викликало звичай запалювати колеса в певні свята року. Якщо ж звернути увагу на форму предметів викупу (хліб, перстень), то можна зауважити, що вони нагадують зменшене сонце-колесо. І якщо тут перстень асоціюється із сонцем, то в іншому випадку — сонце із золотим перснем:
Ой покочу золотий перстень
По крутій горі —
Пішли мої літа з світа,
Як лист по воді!
"Качання" персня символізує рух сонця, його магічний цілющий вплив на все живе.
За часів християнства почали вірити в особливу магічну силу освяченого персня. В одній із легенд ідеться про те, що за допомогою такої каблучки лісник допомагає св. Михаїлові знешкодити нахабного біса.
перстні Гуцульщини
