Велесова книга: Дощечка 6 А та Б

Дощечка 6 А

Од Ора сього були наші отці

спільно з борусами

від Рай-ріки, до Дніпра

і до Карпатської держави.

По родах ті правили

від імені родичів і Віча.

І всяк рід називався іменем

своїх родичів, які правили,

і звідки прийшли до Гори також.

А князі і воєводи-отці

вели людей до борні

до Сварги, во славу Перунову.

І се Дажбожа допомога

наверталася на нас.



І була держава та Руська од русів.

А борусичі билися,

і війна бесперестанна

йшла всяк час

і многі січі-битви,

що вороги починали,

і жодна з них

не була скінчена до кінця,

як з римлянами, так і з готами.

Тут Германаріх

прийшов до нас

і напав на нас.

Отож розбиті ми

були римлянами

і настигнуті готами-

як між двома огнями

тліти і згорати.

А тут настала велика біда:

жнива наші спалені,

і нічого не лишилося,

крім диму і попелищ.

Тут бо прилетіла до нас

птиця Божеська і прорекла:

«Відійдіть на північ

і нападете на ворогів,

коли вони підуть на села наші».

Опісля так і було.

Зробили вигляд,

що йдемо на північ,

а (потім) напали на них

і розбили їх.



Після звитяги пішли до них

і стали станами по Дунаю.

І римляни напали на нас,

і побили багатьох.

Дуже спішили вони

нас обезглавити,

а ми обезглавили їх.

І тьма воїнів була обезглавлена.

Великі сніги, холоди, голод

мучили наших людей.

Бо вертаючись

і позбувшись всього,

вони дуже настраждалися,

бо незалежність виборювали.


Дощечка 6 Б



А по ста двадцяти роках брані

готи, тиснені

гунами і берендеями,

відійшли на північ,

поміж Рай-рікою і Двіною,

і там осіли.

Германаріх і Гуларіх

привели їх на нові землі.

Се бо гуни з берендеями

і своїми отарами

стали в тому краї.

Там було багато коней, худоби,

трава злачна і вода жива.

Тут бо Гуларіх привів

нові сили і відбив гунів

з великими втратами,

і пішов на нас.

Тут і наші родичі

зібралися на конях

і кинулися на них.

Зла січа тривала

там тридцять днів.

І руси пустили готів

до землі своєї,

бо ці обіцяли бути з нами.



Важкі часи настали.

Напали на нас римляни од Дунаю,

греки - півдня,

а готи -з півночі і півдня.

Та бо війна зла не ділила,

а римляни були

в городах дунайських,

на нас позирали

і так вичікували.

Та боротьба була тривала

аж ніяк не угодна

ні Богам, ні людям.

Але ми не мали

іншого пристанища,

окрім неї.



І обирали князів із отців,

і ті були од Овсяної до Овсяної,

котрим платили данину

з полюддя, й остерігалися,

коли водили череди свої,

й обробляли землю

для життя нашого .

Так жили сто і п'ятдесят літ

творивши прю велику,

всяк день,

з гунами і з готами,

але ніколи не з берендеями.



То ті настановили князем Саху,

а той премудрий,

і миру глядів з русами

і був наш друг.

Беренда ходили тихо.

Це гуни були злодіями,

і боротьба з ними була тяжка.

Вона тривала сто років.

І гуни лишились на готській землі.