Велесова книга: Дощечка 6 Д та Є

Дощечка 6 Д


Наші жерці

знання берегти речуть,

а вони украдені від нас.

І ми не маємо їх нині,

ніби без заборола нашого

і боємося ,що так і лишимося

невігласами до кінця,

не знаючи, звідки ми.

А був же у нас боярин Гординя,

який розбив готів

у літо тисяча третє

від Карпатського Виходу.

І той, як Дарій Третій,

ішов без страху на них.

І боярин Сегеня,

який убив сина Германаріха

і відігнав Гуларіха

од Вороненця.

Там лишилися руси,

боруси і руськолані.

Так невже маємо соромитися

перед ворогами наших слів!

Усе те маємо сповіщати

і не треба вірити перед боєм

кожному глупому слову,

сказаному нам.



І ось Зоря світить нам,

і ранок іде до нас –

то вже вісник скаче в Сварзі;

і проголошуємо хвалу

і славу Богам!

Та бо Сурож погречена

і не буде вже руська;

бо там боги грецькі стоять.

А тому відкинемо скорботу нашу

і зважимося на інше.

Хай виведе нас

син світлий Інтрів із пітьми,

маємо Вишнього-

захисника нашого.

А старі часи – то наше благо.

Дістанемо від них

твердості і кріпості,

аби ворогам відповідали,

як належить...

А Гуларіх повів їх (готів)

на інші землі.


Дощечка 6 Є



Тоді отці визначали кожну требу.

А тут була інша суть

і інші потреби.

Той Аскольд приносить жертви

богам чужим, а не нашим.

Такими були наші отці,

і ми не смієм бути іншими.

А греки хотіли нас христити,

щоб ми забули Богів наших

і так обернулися (в їхню віру)

і стали їхніми рабами.

Постережемося того,як пастухи,

що стережуть череди свої ,

і не дають вовкам

полювати на ягнят,

які є дітьми Сонця.



Тому трава зелена –

це знак божий,

і її треба брати до глеків

і усуряти її на сонми,

наші щоб пити на честь Богів,

які у Сварзі синій.

А отці наші

Дажбогові жертву творили,

бо та на Небі також

освячена многократно.