Велесова книга: Дощечка 4 А та Б

Дощечка 4 А

Почалося життя важке...

А був тут у степах боярин Скотен,

той що не піддався хозарам.

Будучи іронцем,

від Іроні помочі просив.

і ті прислали кінноту,

і були хозари відбиті.

Інші воїни руські

лишились під хозарами,

які дійшли до града Київського

і там усілися...

Ті ж русичі, які не воліли

бути під хозарами,

пішли до Скотена.

І так поблизу

отаборилася Русь.

Іронці не чіпали

звичаїв наших,

і рабів не брали,

і так лишили русам

життя руське.

Хозари ж

брали до роботи своєї рабів ,

а дочкам і жонам.

велике зло творили.

А тоді готи-грабіжники

напали на Русь біля Скотена.

А ті взялися за мечі,

і Пращури наші

потягнули на них.

Тут кіннота іронців вступила

і розбила готів.

Розтрощені були готи

і втекли з поля.



Тут бо кров лила борусь,

і земля червона була.

Перунами розтрощила русь

землю готську

і мечами знищила всякого,

а землю їхню, як відаєм,

до своєї приєднала.

А тут і хозари в наш час ратний

взяли нас.

І тут бо руси кинулися

до битви, як леви,

і сказали:«Пропадемо,

якщо Перун про нас не подбає!»

І той їм допоміг :

готи були розбиті,

і хозари перші...

вкусили праху...

вперше були розтрощені.

І Русь зітхнула,

та й спитала в них:

«ТО що, ще будете?»

Хозари ж утікали до Волги,

від Дону й Дінця,

а там, сором маючи,

розбіглися воїни їхні,

покидавши на землю мечі свої,

тікаючи з-перед наших очей

вже вкотре.

Готи змістились ,

відійшовши на північ,

а там зникли,йдучи далі.



Русь же ввійшла до цієї землі,

взятої до руських рук,

утерла руки свої і рекла:

«Прийшла ж милість Божеська!

Хвалімо Дажбога нашого,

і Перуна-златоуса,

які були з нами!»

Ось так уперше

заспівали Славу Богам

на землі чужинській.

І рекла руськолунь:

«Тепер є земля,

і треба немало постаратися,

щоб утворилася земля наша».

А хозари, в бою

дощенту порубані,

шукаючи інших земель,

і навколо Києва, і в Лузі,

боячись руськолуні,

утвердилися на Дону після готів.


Дощечка 4 Б

Багато ємців пішло з нами,

щоб потрудитися,

і від того стати вільними,

так само,як Пращури.

Велес бо навчив їх

землю орати і зерно сіяти.

Так побоялися ті пращури

огнищанами стати

і бути землетрудичами.

Бо речемо , як се мовиться

в нашій землі,

а не так, як греки,

жадаючи за рахунок

руського язика зростати,

болгар підкорили

і примусити їхню худобу

водити в свої поля злачні.

І вибирали їхніх (князів)

із своїх старійшин,

од роду до роду-

так се правили.



За десяток віків

забули своє єство,

і так роди жили

окремими племенами.

Се називаються ті поляни,

свередзі і деревляни:

тут бо всі руські,

од руськолуні походять.

Окремими є сумь, весь і чудь,

і звідти прийшла

на Русь усобиця.

За другу тисячу літ

підпали розділу

і лишились на самоті,

і почали на чужих

у неволі працювати:

спочатку на готів,

які міцно їх тримали,

а потім – на хозаринів,

як ті з'явилися з каганом...

А той був

приятелем нашим

і спершу були

купцями на Русі.

Спочатку були велеречиві,

а потім стали злі

і русів гнітити стали.

Сказали ті: «Куди підемо від них?

Де життя вільне знайдемо?"

Ми -вовки сірі!

Рука Божеська

од нас одвернеться, якщо

за двадцять і тисяч літ

не зможемо соутворитися до Русі!

А там прийдуть варяги

і заберуть її...



Були вони синами вовків,

Русь же творилась од полуночі,

бо не мала можливості...

в лісах ільмерських

утворитися.

Києву ж дають частину малу,

бо там всілися варяги,

які є хижаками

Повідаємо про Святояра...

та побачимо зримо

образ того боярина, Гордину нашого,

який розбив готів із Скотичем.

А була та славна подія

од приходу слов'янського люду

на Русь

десять сот третього літа,

як нагло грабіжники

напали на нас.



Тоді Святояр був єдиним князем,

якого боруси вибрали

на Руськолуні.

А той взяв руськолунь і борусів,

озброїв їх і пішов на готів

од Воронженця.

Було там десять тем

відібраних боянів

кінних, не піших.

І так напав на них.

Січа була зла і коротка,

і та відшуміла...

до вечора побігли готи.