Велесова книга: Дощечка 2 А та Б

Дощечка 2 А

Муж правий , ідучи додому,

не тоді , коли говорить ;

що хоче правим бути.

Але він правий,

коли слова його

і звершенння збігаються.

Тому речемо від стара,

аби ми творили ліпше.

і, як діди наші рекли ,

то все так і збудеться.



За часів злославних і бусих

Русь була потята

рукою ворожою.

І злочини творилися,

і князь був немічний ,

І послав синів своїх до брані.

А ті варягам піддалися,

Віча не дослухавшись,

і на те, що речено вічем,

не зваживши.

Тому були розторжені

і до полону взяті.

І ,коли речемо нині,

що князі є наші,

то не є так.



На південь ходили,

щоб мати землю нам

та дітям нашим,

але там греки налізли на нас,

нібито ми усілися

на їхній землі.

І була січа велика

і багато місяців.

Стократ починала Русь,

і стократ розбита була

від півночі до півдня.

Тоді череди повели

Праотцове наші,

що були Отцем Орієм

до краю Руського ведені,

і повинні там перебувають.



Та злигоднів багато

ранній холод приніс .

Так відійшли сюди

і оселились огнищанами

на землі Руській.

Те все сталося

за дві теми до цього.

А по тих двох темах

варяги прийшли

і землю забрали од хозарів

до рук своїх.

Тим бо в неволі відробляли .



Був народ родичами

з ільмерцями,

з одного кореня

обидва роди наші.

Хто прийшов пізніше

на землю Руську ,

той селився серед ільмерців,

Ті бо є братчики наші,

і до нас подібні є,

А коли ворожнеча ,

ті нас обороняли від зла.



Віче мали.

і що вирішено Вічем,

так і було;

а чого не вирішено –

не повинно бути.

Вибирали князів

од полюддя до полюддя,

і так жили.

Ми ж їм поміч давали,

і так було.

Зілля бо знали творити,

посуд, випалений в огнищах,

бо були гончарі добрі.

Землю орати

і череди водити вміли-

такі й отці наша були.

А прийшов рід злий

і напав на нас, а тому

були змушені відійти в ліси.


Дощечка 2 Б

Так і живемо ловами

і рибальством,

позбувшись страху.

Так були одну тему

і почали городи ставити,

вогнища повсюди розкладати.

По другій темі

був холод великий,

і потяглися ми на південь,

бо там місця злачні.

А там іронці від череди наших

забрали десятину.

Отож , були б поготитися,

якби ті могли слова тримати.

І потяглися ми

до південного зеленотрав'я,

і мали череди великі.