Славослов рідновіра

Слава Роду

Летів Сокіл, на дубові сів, на дубові сів – сльозу пустив.
І родилися зі сльози два рідні брати,
День ясненький – Білобог, Ніч темненька – Чорнобог.
І з тих пір буя життя, славлю Бога Рода я.
Крила Сокола ясного – то могуть Рода живого,
Дух, що соколом літає, нас у Сваргу проводжає.
Славен Батьку Роде будь! Хай Боги нас бережуть!
Славлю матінку я Славу і весь Рід наш православний.
Бий, Перуне, блискавицю, Рода славим й Рожаницю.
Сонце Яре хай стає, Рода-Батька вшанує!
Гей, Купало, чуєш Ти? Рода славимо в світи.
Закликаю всіх Богів, щоб вогонь святий горів.
Славим Родову могуть!
Хай Боги і люд у злагоді живуть!


Слава Рожаницям

Слава Богиням нашим – Рожаницям Роду Православного!
Ой, Матінко Ладо, дружино Сварожа,
Славимо любов Твою всенароджуючу,
Славимо ніжність твою життєдайну.
Матінка наша Небесна ти, Матір Богів наших могутніх, а русичі вірні діти твої.
Славимо доньку Твою, Лелю прекрасну, Діву нашу красну.
Рожаницям пожертви несемо, аби любов Їхня до нас не згасала,
аби турбувались Вони про Рід наш земний.
Із вирію дивляться на нас Боги наші Славні, тож будемо гідні любові їхньої!
Слава Рідним Богам!


Слава Ладу-Сварогу

Ладе Всевічний, Боже Родів і Народів слов'янських!
Се Тобі проказували слави князі та керманичі наші,
се Ти давав їм силу, знання та мудрість ладувати в Родах руських.
Боже, у Тобі велика таїна Збереження захована,
Ти вчиш нас творити держави та урядувати в них.
Русь кличе Тебе, Ладе, подай же лад помислам, намірам та ділам нашим.
Най безлад і розбрат згорять, гонимі Симарглом крилатим.
Ти ж пребудь із нами, Боже, повсякчас.
Слава Ладу!


Слава Сварогу


Хай Сварга Синя повниться славленням нашим,
бо це Сварог Великий тримає у собі Сварожичів,
і Перунонько крутить у ньому колесо Живоявлення.
І так творячи, повнить наші душі радістю незбагненною, силою небесною.
Це бо Сварог Світлосяйний приніс прадідам нашим вогонь,
і кувати навчив і плуга, і зброю,
аби достаток був та захищати могли Землю Святу нашу Руську.
Править Батько-Сварог із дружиною своєю любою,
захисницею нашою Матінкою Ладою,
і Боги славу їхньому царству співають,
яко діти люблячі, весь люд православний вам треби несе:
короваї великі, духмяні, сонцеликі і поживу всяку.
Хай Волхви жертвені вогні палять, славлення до Вирію посилають,
Богів закликають. Славимо Сварога, Великого Бога,
Отця Небесного, шану йому складаєм і царство його у віках прославляєм!
Слава Рідним Богам!


Слава Сварогу

Ми Сварогу Славу співаєм,
Дажбогу, які же суть в небі пречистім,
Перуну і Стрибогу,
Які громами і блискавками повелівають,
А Стрибог вітри ярити
На землю візьметься.
І тому Ладобогу,
Який править лади родинні
Та благості всякі.
І Купалбогу, який до митнищ правитиме
І всяке омовіння.
І Ярбогу, який править
Весняним цвітінням і русаліями,
Водяними, і Лісовиками, і Домовиками.
Бо й Сварог ними всіма править!
Його подих – це життя наше!


Слава Ладі

Матінко Ладо, Ти твориш любов і лагоду,
Ти сповнюєш материнством душі жінок наших.
Славимо Тебе у піснях предвічних,
що прадіди співали і правнуки співатимуть.
Жар-птицею лине душа до Тебе,
Славносяйної та Вічно прекрасної.
Любов Твоя материнська, як сонце, зігріває нас,
і прагнемо бути з Тобою вічно.
Яко предки наші славили Матінку Ладу,
так і ми, правнуки їхні, славимо дружину Сварога.
І нехай Славі цій не буде ні кінця, ні краю.
Слава Рідним Богам!


Слава Ладі


Велика Матінко Ладо! Славимо Всеохоплюючу Любов Твою до Роду нашого.
Ти є Матір Богів наших, а ми є онуками Твоїми.
Наповни жінок наших плодючістю щедрот Твоїх.
Благослови кожну дитину, яка приходить у світ Яви,
візьми її під опіку, наділи здоров'ям, розумом та добрим
і щирим серцем, аби Рід наш зростав у Славі Великій.
Незбагненно чуттєвою є Любов Твоя, Велика Матінко Богів наших.
Славимо Тебе Любов'ю та Шаною своєю.
Нехай пісні-славлення наші летять у Вирій,
падаючи Сонячним промінням у долоні Твої.
Слава Рідним Богам!


Слава Духу Предків

Брамо Небесна, відкрийся,
дай Предкам Славу!
Предки наші любі, Щури і Пращури.
Дякуємо вам за здоров'я, за силу,
Що ви нам від Богів Рідних посилаєте,
У справах земних допомагаєте.
Нехай Сварог оберігає Вас і надає Вам Силу!
Щасливо перебувайте у Світі Духовному, Нами опікуючись!
Нехай вічно існує зв'язок поколінь – Священний живий зв'язок між нами!
Слава Духу Предків наших!
Слава усім Рідним Богам!


Слава Матері Землі

Матінко наша рідна,
Мокоше наша славна!
Ми, вірнії діти твої,
Щодень тебе слухаємо,
І бачимо допомогу твою
У справах наших.
Ти нас годуєш і оберігаєш,
Від усього злого захищаєш.
Дякуємо тобі за сили, які ти даєш нам,
Що здоров'ям і доблестю у нас проростають.
Ми тебе повік берегти будемо.
Прийми сили наші душевні собі у допомогу,
Щоб на нашій землі панували мир і злагода,
Щастя й достаток, щоб з Богами Рідними
Жили ми в єдності
І були перед Родом Всевишнім славними
Українцями-русичами Православними!
Слава Матері Землі і всім Богам Рідним!


Слава Дажбогу


Батьку наш Дажбоже, Сонце наше гоже!
Ти даєш нам могуть Світла і Правди.
Оберігай душі наші від кривди всякої,
Від наруги чорної і мороку навного,
Тобою захищені, силою Світла освячені,
З Богами нашими Рідними в єдину Правду Зливаємося!
Боже Дажбоже, славимо тебе як Праотця нашого
І душ наших оберіг вічний!
Слава Дажбогу і всім Богам Православним!


Слава Дажбогу


Дажбоже наш Світлий!
Утримуєш у безодні Землю нашу, творячи життя та красу велику,
даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя, святістю і мудрістю Віри нашої.
Ласку твою чуючи, славу Тобі творимо від землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною, сповіщаючи усім Предкам руським,
що шануємо та поклоняємось Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному – Дажбогу нашому.
Слава Рідним Богам!


Слава Мокоші

Мокошо, у Славі Великій приходиш до нас із Вирію,
творячи достаток дітям своїм.
Твої руки схиляються до нас плодовитими вітами,
і усмішку Твою бачимо в теплі осінньому.
Багатими врожаями обдаровуєш нас
і ми шануємо та вклоняємося Землі святій
Мокоші – годувальниці нашій.
З любов'ю славимо Тебе як діти вірні кревнії Твої.


Слава Мокоші

Родючістю-плодючістю багата Земля-Матінка,
Мокоша наша Сонцелика. Щедротою повняться руки Твої,
благословенні врожаї, які даруєш нам, дари стиглі та соковиті.
Осіннім теплом пахне Земля-Коровай,
і ми дякуємо Тобі за врожаї з полів наших Вкраїнських.
Славимо щедрість та плодючість Землі Рідної,
яка достаток нам дає та в ситості і благополуччі нас, онуків Сварожих, тримає.
Слава Рідним Богам!

Слава до Вести

Зоре моя ясная, Весто, Богине Вранішня!
Ти ся ждана і жадана світлість душ наших,
Се тя стрічаємо світанками нашими, туманними та росистими.
Прийди, Богине, до дітей своїх, у нас Твоя кров і душа!
Сонце-Дажбог іде позад тебе, Дідо наш златоусий.
Ти пробуджуєш Макошу, Землю-Матінку.
Руки твої білі, мов льолі наших русявих лад,
Очі твої сині, мов щит Батька Сварога!
Се тебе славимо в Колядах наших, тобі славні наші лунають,
Русь славить тебе, Весто.
Будь же з нами яко джерело Правди нашої,
Честі нашої і Звитяги одвічної!


Слава Дані

Дано-Дівице, Святая водице.
Течеш Ти молочними ріками, живильними дощами,
Землю напуваєш, Сонце вмилостевляєш,
із-за хмар холодних проміння випускаєш.
Травиця-муравиця росте високая, пшениця-яровиця росте багатая.
Славу Тобі усім Родом складаєм, хліб-коровай у святу річку пускаєм.
Прийми її, Дано, в неділеньку рано від люду Православного, зі світу Живо-Явленого.
Водиця Твоя святая, Дано молодая, водиця твоя щасна, Діво наша красна.
Не бурли потопами, градами, темними водами,
а лишень дощами багатими та струмками журчатими,
від яких врожаї зростають та наші стодоли хлібом наповняють.
Слава Рідним Богам!


Слава Дані

Зоре красна! Іди до нас, Як жона благая, і молоко дай нам
У нашу силу і кріпость двожилу.
Ти бо Зориня, Сонцю вістяща,
Що вже бо Віз І воли єсть там.
І ждуть його. На Молочній Стежці,
Що Зоря пролила, Прозвана Матір'ю.

Слава Ярилу

Сонце-Світило, Бог наш Ярило,
по Землі Ти йдеш, тепло в руках несеш.
Врожаї багаті будуть у тій хаті,
де Ярила-Бога просять до порога.
Ярилочку багатий, зайди до моєї хати.
Хай моя дівиця має приданицю, з волами рогатими, засіками багатими.
Хай мій син єдиний не покине родини,
нехай шаблю вправно його руки тримають
і честь свого Роду яро захищають.
Слава Рідним Богам!


Слава Перуну

Перуне, Перуне, Боже златорунний,
з громом та блискавицею, з Дівою-Перуницею.
На землю ступаєш, русичів научаєш,
як бій вигравати і нечисть долати,
як воріженьків косити і правду любити.
Вої твої ревні – то Предки наші кревні,
які Праву боронять та за нас Богів молять,
аби Русь повстала і її могуть настала.
Аби Храми Роду, капища народу,
Волхви відродили й славлення Богам творили.
Перуне, Перуне, Боже златорунний.
Силі Рода славу співаю, Тебе Величаю!
Слава Рідним Богам!


Слава Перуну

Слава Богу
Перуну огнекудрому,
Який стріли кидає
На ворогів наших,
І вірно вперед веде
По стежці.
Тому що єсть той
Воїнам суд і честь,
І яко златорун -
Милостив,
Всеправеден єсть!
(Велес Книга)


Слава Перуну

слава-оберіг для захисту душі)

Стану перед Дубом, Перуна покличу:
Прийди-прийди, Перуне, прийди-прийди, грізний,
З силами Перуновими, блискавками ясними,
Землю освяти громами рясними,
З Алатир-каменя вогню викреши,
Вогню викреши – світло запали.
Іду я, Світлом Перуновим захищений(а),
Горить Ведогонь у душі моїй.
Сили ворожі мене оминають,
Дажбожого онука(у) не чіпають,
Бо сила зі мною Божеська -
Перуничі – витязі громи могутні;
Вони воріженьків відганяють,
Блискавками спопеляють.
Слава Богам Рідним і Предкам Світлим!

Слава Світовиду


Світло Біле, Світло Боже, Світовиде Переможець
Славу тобі проголошуємо, бо ти єсть Бог Прави і Яви,
Пісні тобі співаємо і треби палимо. Бо ти є Святість Велика.
Ти є Світ видимий і буття Яви, бережи нас в світі Нави,
Бо світ через тебе ми бачимо, Правою збагачуємося.
Від того Хвалу тобі Велику співаємо і слави складаємо,
Біля ватр танцюючи, тебе викликаєм, прийди, прийди, Світлий,
прийди, прийди, Ясний, Боже наш Великий, Світовиде Красний.
Ти нам Сонце, Землю, і Звізди держиш, Праву утверджуючи.
І від того світ міцний, ми тобі у тім поможемо силою вогнів наших!
Слава Рідним Богам!


Слава Світовиду

Богові Світовидові
Ми СЛАВУ прорекли,
Бо цей Бог став
Богом Правія і Навія.
І йому співаємо пісні,
Яко єсть Він Святий.
І через нього ми
Побачили Світ Видимий
І буття Яви.
І він буде
Нас у Навії берегти.
А тому ХВАЛУ співаємо
І, співаючи,
Маємо танцювати,
І викликуємо Бога нашого:
Бо це Він Землю,
Сонце наше
І Звізди держить
І Світ міцнішим творить.
(Велес Книга)

Слава Світовиду

Творіть Світовиду
Славу всяку!
Цей бо очищує Серце наше.
І ми відрікаємося
Од злого,
А спрямовуємо себе
До Доброго.
Бо це є тайна велика:
Яко Сварог є
Перуном і Світовидом,
А ті два
Перебувають у Сварозі.
(Велес Книга)


Слава Долі


Доленько-матінко, не вплітай ниток чорних у життя моє,
не пускай Карну мою долю ткати, щоб не прийшлося мені потім з горя страждати.
Яко Діва ти красна, весела і щасна,
як мою долю будеш ткати, я Тобі буду гарно співати.
Гарно співати, ще й славу казати,
Богів прославляти, Тебе величати.
У Вирію-Сонцю Боги співають.
На Землю священну благодать посилають


Слава Долі

Рано-раненько вийду я до річеньки,
веретено в руки візьму, до Долі помолюсь.
Матінко рідненька, захиснице миленька,
дай мені долі, доброї волі.
Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною,
хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім'ю прибувають.
Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить.
Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою.
Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю.
Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю,
хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати,
коханого на подвір'я моє зазивати.
Слава Долі!


Слава Велесу


Великий і могутній Велесе!
Славимо мудрість Твою нескінченну,
яка дає нам пізнати Закони Права,
аби гідно жити у Яві та з честю відійти у Наву.
Сповни нас Мудрістю Своєю, як наповняв прадідів наших.
Вкажи шлях істинний до Сварги Синьої.
Ти приніс отрочат на Землю Святу Руську,
від яких пішов Рід наш великий, піклуйся про онуків своїх.
Премудрий Дух Роду Православного,
ми славимо Тебе і закликаємо пребути з нами,
охороняючи та примножуючи блага наші.
Слава Рідним Богам!


Слава Велесу

Вночі Велес іде по Сварозі,
По молоці небесному,
Іде до свого чертогу.
А на Зорі звертається до воріт.
Там ми ждемо Його,
Щоб зачати співи
І славити Велеса
Від віку й до віку.
І славимо його храмину,
Яка блистить
Многими вогнями,
І стається уся
Жертовницею чистою.
Це Велес навчив
Праотців наших
Орати землю,
Засівати цілини
І жати снопи колосисті
На струджених полях,
І ставити Снопа
При вогнищі у хаті,
І почитати Його,
Як Отця Божого
(Велес Книга)

Славень Велесу

Богу таємничих Знань, Учителю волхвів цей славень...

Тому, хто крізь оману Душі, як крізь сон, бачить Всесвіт існуючим у Собі як ніби він не був проявленим – як побачене місто в дзеркалі; Тому, хто бачить, коли прокинувся, Сварога у Собі, Єдиного, без другого; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Тому, хто, подібно до чарівника або навіть подібно до могутнього Поєднаного, проявляє через Свою власну волю цей усесвіт, нерозрізненний на початку, як рослина в насінині, але потім – багатобарвний в усіх його різноманітностях у поєднанні з простором і часом, створений Оманою, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Йому в Світосяйному Вигляді поверненому до півдня, чиє світло, Яке є самим Буттям, сяє далі, вимальовуючи предмети, які майже не існують, Йому, втіленому в Учителеві, який навчає учнів Мудрості Вед: "Ти є Те", – Тому, хто чітко осягаючи Себе тут, більше не буде повертатися до океану перевтілень, Йому, Велесу, цей уклін!

Весь цей світ сяє Ним одним, полискуючи у свідомості: "Я знаю", – всупереч Йому одному, чия свідомість, світиться, як світло потужної лампи всередині горщика з багатьма отворами, пробирається назовні через органи почуттів такі як око тощо; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Ті, хто стверджує, що Я – тіло чи життєві сили, чи органи чуття, чи мінливий Розум, чи Порожнеча – вони воістину на одному рівні з жінками і дітьми, зі сліпими і божевільними: вони в цілковитій омані. Для того, хто руйнує могутню хибу, створену грою сили Омани, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Душі, яка входить у глибокий сон (без сновидінь), відкликавши органи відчуттів, стає Єдиним Буттям, оповитим Оманою, подібно до сонця або місяця на час затемнення, і чиє тодішнє існування розпізнається при пробудженні свідомості: "Я спав до цих пір", – Їй, Яка втілена в Учителеві, Їй, у Світосяйному Вигляді, повернутій обличчям до півдня, Їй – Велесу – цей уклін!

Тому, хто за допомогою благословенного знака робить учням очевидним Істинне Я, яке завжди сяє всередині кожного, Постійному в будь-яких мінливих станах дитинства, (зрілості й старості), пильнування (сну зі сновидіннями й без сновидінь) і так далі; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Душі, яка спантеличувана Оманою, бачить у станах пильнування чи сну зі сновидіннями Всесвіт в розмаїтті як причину і наслідок, як господаря і слугу, як вчителя й учня, як батька й сина, і так далі – Їй, Яка втілена у Вчителеві, Їй, в Світосяйному Вигляді, повернутій обличчям до півдня, Їй – Велесу – цей уклін!

Йому, чиє восьмикратне тіло є всім цим рухомим і нерухомим усесвітом, що проявляється як земля, вода, вогонь, повітря, простір, сонце, місяць, і душа, за яким Найвищий і Всепроникний, де не існує нікого, для тих, хто досліджує; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Безмежність прояву Душі, таким чином, було пояснено в цьому славні, тому через слухання, розмірковування й осягнення цього славня та через його повторення учень досягає стану єдності з Душею та здійснює свою єдність зі Сварогом, тим самим стаючи самою суттю восьмикратного прояву.




Слава Стрибогу

Вітре могутній, Боже Стрибоже!
Ти по світу блукаєш, хмари з дощами по небу ганяєш.
Дай моїй землиці теплої водиці,
дай моїй пашниці вітра-Ласкавиці,
аби не сушило, врожай не палило.
Хай онуки Дажбожі мають завжди врожаї гожі.
Слава Рідним Богам!


Слава Чуру

Моя душа повниться добротою,
як ріка водою, мій дім багатий – приходь до моєї хати.
Прийди, мій Чуре, прийди, пшеницю мою стережи.
Щоби тая Чорноба не натворила в домі зла.
В хаті внуки маленькі, діти мої молоденькі.
Бережи мій Рід прадавній,
Рід великий православний.

Слава Птиці Віщій-Славі

Матір-Слава
Б'є крилами
Обабоки свої,
Немов вогнями сіяючи
Святістю для нас.
А всяке перо іншої краски:
Червоне, синє,
Блакитне, жовте,
Срібне, золоте і біле.
Бо вона світлом сяє,
Яко Сонце зо Славою,
А довкола йде Розсоняшнене
Розсвітлення, –
Вона ж бо світає
Сімома красками,
Так що подив
Між Богами нашими повстав, –
А Перунь,
Побачивши її,
Гремить у ясній Сварозі!
(Велес Книга)


Слава Матері-Славі

Ми молимося Богам
Про поміч у наших боєвих
Трудах і змаганнях.
Бо оце Всематір б'є крилами
Про боєві подвиги
І СЛАВУ воїнам,
Які випили Води Живої
Від Перунця у січі жорстокій, –
А ця Птаха прилетіла до нас
І дає нам Ріг,
Повний Життя Вічного
Гридневі нашому,
Що станув проти мечів ворожих
І сиву голову утратив.
Так немає смерти для нас, –
Тільки Життя Вічне!
(Велес Книга)