Пт Июн 07, 2024 12:12 am автор мерзавка
В основі всіх обрядових дій, пов'язаних із народними календарними святами, лежить імітаційна магія, смисл якої полягає в тому, що певні явища природи повинні в результаті словесних формул і різних дій підкорятись волі людини, а значить, благотворно впливати на її життя. Ми досліджували вже питання виникнення танцю, гри, пісні й з'ясували, що бажання зробити уявне дійсним з допомогою імітаційних рухів та словесних заклинань особливо характерні для весняного циклу, в якому переплелись господарські потреби з особистими людськими.
Генетична основа всіх типів і видів магії не потребує пояснень. Вона чітко простежується аналізом світоглядних уявлень давніх слов'ян і трансформації цих уявлень під впливом розвитку суспільства та християнських нашарувань. Магія — найархаїчніша частка українського фольклору, яка зберегла різні типи первісних релігійних вірувань: віра в магічні властивості імітаційних рухів, людської мови, анімістичні уявлення.
Найбільш поширена магія словесна, якою пройнята значна частина обрядового фольклору. її пережитки у вигляді поетичних тропів зустрічаємо в родинно-побутових піснях та піснях про кохання, на її основі будуються сюжети казок та легенд. Збереглась вона і в чистому вигляді у формі замовлянь, заклинань, прокльонів, шептань тощо.
Зафіксована словесна магія й у повір'ях та магічних діях. Щоб не переобтяжувати розповідь великою кількістю прикладів, магія лікувальна виділена окремим розділом, деякі з магічних повір'їв та ритуалів описані в календарі народних свят. Отже, цей розділ буде присвячено деяким видам народної магії, які існують у «чистому» вигляді, та ворожбі, яка, власне, є частиною теорії народної магії.
Атрибутами магії можуть бути свійські тварини,, дикі звірі, частинки їхнього тіла і волосся, птахи, комахи, плазуни, часточки людського організму — волосся, нігті, сліди тощо, небесні світила, рослини, дерева, криниці, деякі продукти харчування, попіл, різноманітні предмети.
Магія може бути шкідлива (відьомська) та спрямована проти неї, а також магія побутова, яка тісно пов'язана з ворожбою. Для того щоб слова чи предмети набували магічної сили, потрібні певні умови: час виконання дії у ніч на Івана Купала, на повний місяць тощо, попередня підготовка предметів (варіння, сушіння, натирання), певна кількість повторів заклинання. Сила замовлянь залежить і від того, хто їх проголошує.
Так, наприклад, материнські або батьківські прокльони проти дітей вважались здійсненними, особливо такого типу: «щоб ти дубом став», «щоб ти каменем став», «щоб тебе лихо взяло» та ін. Збуваються материнські прокляття або побажання під час народин, весілля, хрестин, в неділю або на релігійне свято, а то й просто у лиху годину. Віра у магічну силу материнського слова простежується у народних баладах, родинно-побутових піснях чи інших зразках пісенного фольклору. Магія, що має чітко визначений характер, спрямована на господарську діяльність людей, на їхні родинні стосунки, на особисті взаємини (любовна магія), на завдання та відвернення шкоди.
Способи магічного впливу теж різні — це обкурення димом спаленого волосся чи зілля, підкидання в їжу висушеного тіла змії чи ящірки, словесний вплив, дії, які імітують завдавання фізичної шкоди (протикання глиняної ляльки, наступання на тінь тощо). Розрізняють і дні та час доби як найпридатніші для певних видів магії. Так, з неділі на понеділок, з вівторка на середу, з п'ятниці на суботу найкраще викликати злі сили або готувати різноманітні відвари, мазі тощо. В ніч з суботи на неділю та з четверга на п'ятницю — виконувати замовляння на кохання. Ніч з вівторка на середу найліпша для магічного лікування та відвернення відьомських наслань.
А от для актів ненависті найкраще використовувати ніч з понеділка на вівторок. У кожному місяці, окрім традиційних днів ворожіння (на Івана Купала, Андрія, Новий рік), є дні, найпридатніші для цього заняття. Враховується і час доби: наприклад, замовляння любовне або шептання від зубного болю потрібно здійснювати вночі «на повний місяць», а лікування застуди — «до схід сонця».
Як правило, магічні дії — справа індивідуальна, за винятком тих, які становлять частини календарних обрядів і які не сприймаються як чарування. Ближче познайомимось з тими залишками колективних обрядів, які перекочували в магію індивідуальну. Найперше — магія природно-господарська:
побачивши вперше навесні диких гусей, потрібно відкинути вгору трохи соломи і приказати:
Гуси, гуси, вам на гніздо,
А нам на тепло!
Або ж:
Гуси, гуси, вам на гніздечко,
а нам на здоров'єчко!
Цю солому потім треба зібрати і викласти квочці на гніздо — не пропаде жодне яйце.
Побачивши вперше ластівку, треба кинути на грядку грудку землі і сказати:
Там виросте кріп, кріп сію!
Вперше побачивши журавлів, треба простягнути їм шматок хліба зі словами:
Бусень, бусень, на тобі голвоту,
а мені дай жита копу!
Первоцвіт потрібно потоптати, приказуючи:
На здоров'я — на сон траву!
Щоб на той рік діждати
сону потоптати.
Щоб зберегти поле від горобців, слід скинути сорочку, кинути трохи землі горобцям і з тою ж землею три рази оббігти поле, приказуючи:
Агу, горобець, а я молодець!
Для закликання дощу найкраще приказувати, звертаючись до хмари:
Ой дощику-накрапайчику, накрапай,
чорну хмару на (назва села) наганяй!
Або ж відоме:
Іди, іди, дощику!
Зварю тобі борщику
в новенькому горщику,
поставлю на дубочку.
Дубочок схитнувся,
а борщик линувся —
цебром, відром, дійничкою
над нашою пашничкою.
Частина словесних заклинань господарського циклу перейшла у дитячий фольклор. Магічні ж дії такого характеру побутували серед дорослих. Так, наприклад, на Теплого Олекси (30 березня) пасічники, виставляючи вулики на вулицю, торкались їх іконами із зображенням св. Саватія і говорили:
Бджоли, готуйтеся: прийшла пора —не лінуйтеся.
Приносьте меди, рої та віск Господу Богу на славу, а мені на пожиток.
На Благовіщення дівчата здійснювали магічні вмивання до схід сонця водою з пролісками — на красу.
Вперше виганяючи худобу на пасовисько, пастухи похльоскували корів чи овець прутиком свяченої верби. Цей же прутик рятував хату від блискавки, досить лише його викинути надвір під час грози.
На Чистий четвер перед Великоднем, крім очищувального миття до схід сонця, треба було попалити торішнє листя, сміття, бадилля тощо. При цьому слід проказати магічне заклинання: «Смерте, іди на ліси, на безвісти, на моря, і ти, морозе, не приходь до нас. Смерть з морозом танцювали — до моря відходжали».
Їдучи сіяти коноплю на свято Юрія (6 травня), селяни брали із собою варені яйця. З'ївши їх, розкидали шкарлупи по полю зі словами: «Роди, Боже, коноплі білі, як ці яйця».
Дівчата, почувши грім на Юрія, бігли до джерельної води вмиватись і витирали обличчя чим-небудь червоним — на красу.
За кількістю різноманітних засобів впливу на природу з метою охорони здоров'я та врожаю природно-господарська магія може посперечатись хіба що з охоронною магією. Адже від «злої сили», від чужого ока треба ревно оберігати і себе, і своє поле, і худібку. Тому знання оборонних магічних прийомів для дбайливого господаря просто необхідне. По-перше, бажано було знати, від кого можна чекати напасті, тобто хто із односельців відьмак чи відьма. Для цього треба в останній день Масниці (5 березня) взяти шматок сиру, закинути в полотно і три ночі підряд тримати його за губою, а потім зав'язати в сорочку і носити із собою як оберіг. Рано чи пізно відьма сама прийде просити сиру, але віддавати його не можна, бо тут тобі й смерть. Можна використати і попіл з купальського вогню; його потрібно зібрати в ганчірку і швидко йти, не оглядаючись, додому. Наступного дня відьма прийде його просити.
Взагалі, попіл купальського вогнища, за яким полюють відьми, щоб з його допомогою творити всілякі капості людям, може служити і доброю охороною від чарівниць, якщо його закопати під воротами огорожі. Оборонитись від русалок можна, носячи із собою полин, м'яту чи любисток. А якщо вже так сталось, що все-таки зустрів мавку чи русалку або почув її пісню, треба сказати: «Іван та Марія! Хрещаю тебе во ім'я Отця і Сина і Святого Духа» — мавка обов'язково відчепиться.
Є прийоми знешкодження чар, коли зло вже здійснене і треба його побороти. Наприклад, великий жах у селянина викликала закрутка, особливий стан стебел пшениці: покручені і відвернені від сонця. Вважалось, що це могла зробити тільки відьма, оскільки хліб з таких колосків був смертельною отрутою. Щоб врятуватись від лиха, господар повинен був запрягти у віз неїждженого коня, взяти на віз солом'яну підстилку з-під свині та мчати щодуху до поля. Обкласти цією підстилкою корінці пошкоджених стебел, але ні в якому разі їх не торкатись, а тоді так само швидко повертатись додому не оглядаючись. Потім вдома перепрягти коня, набрати кінського перегною і розкидати його на ушкодженому полі.
Щоб убезпечити себе від ворогів, треба вночі, стоячи на порозі хати, проказати в бік неприятельської оселі:
Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному,
замикаєш ти комори,
двері та хлівці,
церкви й монастирі!
Замкни моїм ворогам
губи-губища,
щоки-пращоки,
очі-праочі,
щоб вони на мене, народженого і хрещеного (ім'я),
зубів і очей не витріщали,
гніва в серці не мали,
щоб усе поважали
і в добрих мислях мали.
Для гасіння пожежі можна користуватись двома способами: перший — гасити вогонь не водою, а молоком. У цьому магічному прийомі прозорі натяки на поклоніння двом найдавнішим стихіям — воді та вогню: сварити їх не можна, краще принести в жертву молоко. Другий прийом з арсеналу відьом, йому передує певна робота. Потрібно вислідити, коли вуж починає ковтати жабу, а побачивши це, обхопити його лівою рукою, правою ж у цей час добути паличкою жабу з пащі. Якщо жаба виявиться живою, паличка з цього часу стає чарівною, якщо обійти з нею навколо охопленої вогнем хати, полум'я враз згасне.
Необхідну для відьомських чарувань отруту відьми добувають таким чином: вимивають одяг у ясеновій золі, обприскуються відваром ясенової кори, натирають ним руки, ловлять змій і добувають з них отруту. Для того щоб відняти молоко у корів, відьма в ніч на Івана Купала з дійницею і ополоником йде до заможного господаря і з жолоба для напування худоби, по якому тече вода просто від джерела, збирав ополоником воду» при цьому промовляючи: «Я не воду збираю, а манну з усієї худоби, що тут п'є, не тільки з вимені, але і з сліду». Після цього молоко у корів пропадав. Для цього ж відьми збирають і купальську росу. Купальською росою міг скористатись і злий сусід, якщо протягне мотузку по росі з чужого поля на своє, цим він забере врожаї.
Широко знана і використовувана в народі любовна магія. Зразки приворожування за допомогою чар-зілля і приворотного зілля можемо зустріти у творах українських письменників. У давнину в кожному селі були десятки засобів любовного чарування. Наприклад, дівчата закопували на дорозі рака, щоб хлопці ходили тільки на їхній куток; до схід сонця вмивались джерельною водою або мастились медом, щоб хлопці липли, тощо.
Що стосується ворожінь, то тут існує чітка система, визначаються найкращі дні для ворожби у кожному місяці, а також традиційні свята і прийоми. Так, на Благовіщення знаком швидкого одруження був первоцвіт, знайдений цього дня. На Трійцю ворожили на вінках, які за тиждень до цього вивішували у лісі на березах: якщо вінок за цей час засох, це означало смерть коханого незабаром.
Але найкращим днем для ворожби вважався день і ніч на Андрія (13 грудня). Дівчина брала у жменю конопляне насіння і тричі обходила навколо хати, примовляючи:
Я, Святий Андрію,
конопельки сію.
Дай же, Боже, знати,
з ким весілля грати.
Цієї ночі наречений мав наснитись дівчині.
Ще один прийом: до схід сонця таємно взяти жменю конопляного насіння, зав'язати в сорочку і носити його цілий день; ввечері посіяти, заскородити сорочкою і проказати: «Хто мені суджений, той прийде зо мною конопельки брати», і наречений обов'язково прийде. Так ворожити можна і під Новий рік. Популярний і такий спосіб: на ніч з'їсти ложку борошна, змішаного з ложкою солі й розведеного водою,— уві сні майбутній чоловік подасть напитись.
Під Новий рік та на Андрія дівчата вдавались до різних способів ворожіння: можна висмикнути зі стріхи соломину з колоском, якщо у колосі буде зерно — наречений буде багатим чоловіком, якщо колосок виявиться порожнім — майбутній чоловік з бідноти. Посадити півня в діжу і поставити її на покуті, на підлозі насипати зерна і поставити поряд миску з водою; якщо звільнений півень кинеться до зерна — чоловік буде хазяйновитим, якщо до води — пияком. Але найкращим вважалось таке ворожіння: треба було спекти балабушки, змастити їх маслом і викласти на лавці. Кожній парі балабушок давались дівчачі та хлопчачі імена, потім впускали до хати голодного собаку, в якому порядку він з'їдав ці булочки — так мали одружуватись пари. Якщо балабушка падала на підлогу, то це означало, що той, чиїм іменем її було названо, залишиться самотнім у цьому році.
Лише новорічним ворожінням було кидання чобота через хату: куди він впаде, звідти й чекай нареченого; розкладання опівночі вогнища на березі річки чи озера і кидання в ополонку головешок: якщо та згасне із тріском — чоловік буде багатим, якщо тільки зашипить — бідняком.
На Новий рік ворожать і діти на зроблених із вишневих патичків фігурках, особливо поширений цей обряд на Гуцульщині. Ворожать самі, а часом ходять із колядниками, щоб і дорослі позабавлялись. Смисл цього дійства простий: одна із 40 іграшок, «бичків», витягнена із мішка, віщує у Новому році заміжжя, якщо це чоловіча і жіноча фігурки, зв'язані червоною ниткою; довге життя — якщо це покручений патичок; багатство — якщо це корівки та бички тощо.
У цьому розділі ми лише побіжно торкнулись «відьомської практики» та ворожби, щоб дати загальне уявлення про народну магію.
Генетична основа всіх типів і видів магії не потребує пояснень. Вона чітко простежується аналізом світоглядних уявлень давніх слов'ян і трансформації цих уявлень під впливом розвитку суспільства та християнських нашарувань. Магія — найархаїчніша частка українського фольклору, яка зберегла різні типи первісних релігійних вірувань: віра в магічні властивості імітаційних рухів, людської мови, анімістичні уявлення.
Найбільш поширена магія словесна, якою пройнята значна частина обрядового фольклору. її пережитки у вигляді поетичних тропів зустрічаємо в родинно-побутових піснях та піснях про кохання, на її основі будуються сюжети казок та легенд. Збереглась вона і в чистому вигляді у формі замовлянь, заклинань, прокльонів, шептань тощо.
Зафіксована словесна магія й у повір'ях та магічних діях. Щоб не переобтяжувати розповідь великою кількістю прикладів, магія лікувальна виділена окремим розділом, деякі з магічних повір'їв та ритуалів описані в календарі народних свят. Отже, цей розділ буде присвячено деяким видам народної магії, які існують у «чистому» вигляді, та ворожбі, яка, власне, є частиною теорії народної магії.
Атрибутами магії можуть бути свійські тварини,, дикі звірі, частинки їхнього тіла і волосся, птахи, комахи, плазуни, часточки людського організму — волосся, нігті, сліди тощо, небесні світила, рослини, дерева, криниці, деякі продукти харчування, попіл, різноманітні предмети.
Магія може бути шкідлива (відьомська) та спрямована проти неї, а також магія побутова, яка тісно пов'язана з ворожбою. Для того щоб слова чи предмети набували магічної сили, потрібні певні умови: час виконання дії у ніч на Івана Купала, на повний місяць тощо, попередня підготовка предметів (варіння, сушіння, натирання), певна кількість повторів заклинання. Сила замовлянь залежить і від того, хто їх проголошує.
Так, наприклад, материнські або батьківські прокльони проти дітей вважались здійсненними, особливо такого типу: «щоб ти дубом став», «щоб ти каменем став», «щоб тебе лихо взяло» та ін. Збуваються материнські прокляття або побажання під час народин, весілля, хрестин, в неділю або на релігійне свято, а то й просто у лиху годину. Віра у магічну силу материнського слова простежується у народних баладах, родинно-побутових піснях чи інших зразках пісенного фольклору. Магія, що має чітко визначений характер, спрямована на господарську діяльність людей, на їхні родинні стосунки, на особисті взаємини (любовна магія), на завдання та відвернення шкоди.
Способи магічного впливу теж різні — це обкурення димом спаленого волосся чи зілля, підкидання в їжу висушеного тіла змії чи ящірки, словесний вплив, дії, які імітують завдавання фізичної шкоди (протикання глиняної ляльки, наступання на тінь тощо). Розрізняють і дні та час доби як найпридатніші для певних видів магії. Так, з неділі на понеділок, з вівторка на середу, з п'ятниці на суботу найкраще викликати злі сили або готувати різноманітні відвари, мазі тощо. В ніч з суботи на неділю та з четверга на п'ятницю — виконувати замовляння на кохання. Ніч з вівторка на середу найліпша для магічного лікування та відвернення відьомських наслань.
А от для актів ненависті найкраще використовувати ніч з понеділка на вівторок. У кожному місяці, окрім традиційних днів ворожіння (на Івана Купала, Андрія, Новий рік), є дні, найпридатніші для цього заняття. Враховується і час доби: наприклад, замовляння любовне або шептання від зубного болю потрібно здійснювати вночі «на повний місяць», а лікування застуди — «до схід сонця».
Як правило, магічні дії — справа індивідуальна, за винятком тих, які становлять частини календарних обрядів і які не сприймаються як чарування. Ближче познайомимось з тими залишками колективних обрядів, які перекочували в магію індивідуальну. Найперше — магія природно-господарська:
побачивши вперше навесні диких гусей, потрібно відкинути вгору трохи соломи і приказати:
Гуси, гуси, вам на гніздо,
А нам на тепло!
Або ж:
Гуси, гуси, вам на гніздечко,
а нам на здоров'єчко!
Цю солому потім треба зібрати і викласти квочці на гніздо — не пропаде жодне яйце.
Побачивши вперше ластівку, треба кинути на грядку грудку землі і сказати:
Там виросте кріп, кріп сію!
Вперше побачивши журавлів, треба простягнути їм шматок хліба зі словами:
Бусень, бусень, на тобі голвоту,
а мені дай жита копу!
Первоцвіт потрібно потоптати, приказуючи:
На здоров'я — на сон траву!
Щоб на той рік діждати
сону потоптати.
Щоб зберегти поле від горобців, слід скинути сорочку, кинути трохи землі горобцям і з тою ж землею три рази оббігти поле, приказуючи:
Агу, горобець, а я молодець!
Для закликання дощу найкраще приказувати, звертаючись до хмари:
Ой дощику-накрапайчику, накрапай,
чорну хмару на (назва села) наганяй!
Або ж відоме:
Іди, іди, дощику!
Зварю тобі борщику
в новенькому горщику,
поставлю на дубочку.
Дубочок схитнувся,
а борщик линувся —
цебром, відром, дійничкою
над нашою пашничкою.
Частина словесних заклинань господарського циклу перейшла у дитячий фольклор. Магічні ж дії такого характеру побутували серед дорослих. Так, наприклад, на Теплого Олекси (30 березня) пасічники, виставляючи вулики на вулицю, торкались їх іконами із зображенням св. Саватія і говорили:
Бджоли, готуйтеся: прийшла пора —не лінуйтеся.
Приносьте меди, рої та віск Господу Богу на славу, а мені на пожиток.
На Благовіщення дівчата здійснювали магічні вмивання до схід сонця водою з пролісками — на красу.
Вперше виганяючи худобу на пасовисько, пастухи похльоскували корів чи овець прутиком свяченої верби. Цей же прутик рятував хату від блискавки, досить лише його викинути надвір під час грози.
На Чистий четвер перед Великоднем, крім очищувального миття до схід сонця, треба було попалити торішнє листя, сміття, бадилля тощо. При цьому слід проказати магічне заклинання: «Смерте, іди на ліси, на безвісти, на моря, і ти, морозе, не приходь до нас. Смерть з морозом танцювали — до моря відходжали».
Їдучи сіяти коноплю на свято Юрія (6 травня), селяни брали із собою варені яйця. З'ївши їх, розкидали шкарлупи по полю зі словами: «Роди, Боже, коноплі білі, як ці яйця».
Дівчата, почувши грім на Юрія, бігли до джерельної води вмиватись і витирали обличчя чим-небудь червоним — на красу.
За кількістю різноманітних засобів впливу на природу з метою охорони здоров'я та врожаю природно-господарська магія може посперечатись хіба що з охоронною магією. Адже від «злої сили», від чужого ока треба ревно оберігати і себе, і своє поле, і худібку. Тому знання оборонних магічних прийомів для дбайливого господаря просто необхідне. По-перше, бажано було знати, від кого можна чекати напасті, тобто хто із односельців відьмак чи відьма. Для цього треба в останній день Масниці (5 березня) взяти шматок сиру, закинути в полотно і три ночі підряд тримати його за губою, а потім зав'язати в сорочку і носити із собою як оберіг. Рано чи пізно відьма сама прийде просити сиру, але віддавати його не можна, бо тут тобі й смерть. Можна використати і попіл з купальського вогню; його потрібно зібрати в ганчірку і швидко йти, не оглядаючись, додому. Наступного дня відьма прийде його просити.
Взагалі, попіл купальського вогнища, за яким полюють відьми, щоб з його допомогою творити всілякі капості людям, може служити і доброю охороною від чарівниць, якщо його закопати під воротами огорожі. Оборонитись від русалок можна, носячи із собою полин, м'яту чи любисток. А якщо вже так сталось, що все-таки зустрів мавку чи русалку або почув її пісню, треба сказати: «Іван та Марія! Хрещаю тебе во ім'я Отця і Сина і Святого Духа» — мавка обов'язково відчепиться.
Є прийоми знешкодження чар, коли зло вже здійснене і треба його побороти. Наприклад, великий жах у селянина викликала закрутка, особливий стан стебел пшениці: покручені і відвернені від сонця. Вважалось, що це могла зробити тільки відьма, оскільки хліб з таких колосків був смертельною отрутою. Щоб врятуватись від лиха, господар повинен був запрягти у віз неїждженого коня, взяти на віз солом'яну підстилку з-під свині та мчати щодуху до поля. Обкласти цією підстилкою корінці пошкоджених стебел, але ні в якому разі їх не торкатись, а тоді так само швидко повертатись додому не оглядаючись. Потім вдома перепрягти коня, набрати кінського перегною і розкидати його на ушкодженому полі.
Щоб убезпечити себе від ворогів, треба вночі, стоячи на порозі хати, проказати в бік неприятельської оселі:
Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному,
замикаєш ти комори,
двері та хлівці,
церкви й монастирі!
Замкни моїм ворогам
губи-губища,
щоки-пращоки,
очі-праочі,
щоб вони на мене, народженого і хрещеного (ім'я),
зубів і очей не витріщали,
гніва в серці не мали,
щоб усе поважали
і в добрих мислях мали.
Для гасіння пожежі можна користуватись двома способами: перший — гасити вогонь не водою, а молоком. У цьому магічному прийомі прозорі натяки на поклоніння двом найдавнішим стихіям — воді та вогню: сварити їх не можна, краще принести в жертву молоко. Другий прийом з арсеналу відьом, йому передує певна робота. Потрібно вислідити, коли вуж починає ковтати жабу, а побачивши це, обхопити його лівою рукою, правою ж у цей час добути паличкою жабу з пащі. Якщо жаба виявиться живою, паличка з цього часу стає чарівною, якщо обійти з нею навколо охопленої вогнем хати, полум'я враз згасне.
Необхідну для відьомських чарувань отруту відьми добувають таким чином: вимивають одяг у ясеновій золі, обприскуються відваром ясенової кори, натирають ним руки, ловлять змій і добувають з них отруту. Для того щоб відняти молоко у корів, відьма в ніч на Івана Купала з дійницею і ополоником йде до заможного господаря і з жолоба для напування худоби, по якому тече вода просто від джерела, збирав ополоником воду» при цьому промовляючи: «Я не воду збираю, а манну з усієї худоби, що тут п'є, не тільки з вимені, але і з сліду». Після цього молоко у корів пропадав. Для цього ж відьми збирають і купальську росу. Купальською росою міг скористатись і злий сусід, якщо протягне мотузку по росі з чужого поля на своє, цим він забере врожаї.
Широко знана і використовувана в народі любовна магія. Зразки приворожування за допомогою чар-зілля і приворотного зілля можемо зустріти у творах українських письменників. У давнину в кожному селі були десятки засобів любовного чарування. Наприклад, дівчата закопували на дорозі рака, щоб хлопці ходили тільки на їхній куток; до схід сонця вмивались джерельною водою або мастились медом, щоб хлопці липли, тощо.
Що стосується ворожінь, то тут існує чітка система, визначаються найкращі дні для ворожби у кожному місяці, а також традиційні свята і прийоми. Так, на Благовіщення знаком швидкого одруження був первоцвіт, знайдений цього дня. На Трійцю ворожили на вінках, які за тиждень до цього вивішували у лісі на березах: якщо вінок за цей час засох, це означало смерть коханого незабаром.
Але найкращим днем для ворожби вважався день і ніч на Андрія (13 грудня). Дівчина брала у жменю конопляне насіння і тричі обходила навколо хати, примовляючи:
Я, Святий Андрію,
конопельки сію.
Дай же, Боже, знати,
з ким весілля грати.
Цієї ночі наречений мав наснитись дівчині.
Ще один прийом: до схід сонця таємно взяти жменю конопляного насіння, зав'язати в сорочку і носити його цілий день; ввечері посіяти, заскородити сорочкою і проказати: «Хто мені суджений, той прийде зо мною конопельки брати», і наречений обов'язково прийде. Так ворожити можна і під Новий рік. Популярний і такий спосіб: на ніч з'їсти ложку борошна, змішаного з ложкою солі й розведеного водою,— уві сні майбутній чоловік подасть напитись.
Під Новий рік та на Андрія дівчата вдавались до різних способів ворожіння: можна висмикнути зі стріхи соломину з колоском, якщо у колосі буде зерно — наречений буде багатим чоловіком, якщо колосок виявиться порожнім — майбутній чоловік з бідноти. Посадити півня в діжу і поставити її на покуті, на підлозі насипати зерна і поставити поряд миску з водою; якщо звільнений півень кинеться до зерна — чоловік буде хазяйновитим, якщо до води — пияком. Але найкращим вважалось таке ворожіння: треба було спекти балабушки, змастити їх маслом і викласти на лавці. Кожній парі балабушок давались дівчачі та хлопчачі імена, потім впускали до хати голодного собаку, в якому порядку він з'їдав ці булочки — так мали одружуватись пари. Якщо балабушка падала на підлогу, то це означало, що той, чиїм іменем її було названо, залишиться самотнім у цьому році.
Лише новорічним ворожінням було кидання чобота через хату: куди він впаде, звідти й чекай нареченого; розкладання опівночі вогнища на березі річки чи озера і кидання в ополонку головешок: якщо та згасне із тріском — чоловік буде багатим, якщо тільки зашипить — бідняком.
На Новий рік ворожать і діти на зроблених із вишневих патичків фігурках, особливо поширений цей обряд на Гуцульщині. Ворожать самі, а часом ходять із колядниками, щоб і дорослі позабавлялись. Смисл цього дійства простий: одна із 40 іграшок, «бичків», витягнена із мішка, віщує у Новому році заміжжя, якщо це чоловіча і жіноча фігурки, зв'язані червоною ниткою; довге життя — якщо це покручений патичок; багатство — якщо це корівки та бички тощо.
У цьому розділі ми лише побіжно торкнулись «відьомської практики» та ворожби, щоб дати загальне уявлення про народну магію.
